Жіночий Свято-Покровський монастир є найстарішим монастирем Канади. Його заснували поблизу села Блаффтон, Альберта. Це справжній історичний скит (невелика чернеча громада) яка працює у Західній Канаді. Варто зазначити, що поряд з монастирем розміщене кладовище. Далі на edmonton-future.
Як створили монастир, і чому він став жіночим?
Цей храм збудували з дерева приблизно 1932 року. Це відбулося досить скоро, в будівництві брали участь місцеві жителі села і самі монахи, яких відправили сюди на службу.
Настоятелем і засновником тоді був Іосиф Скородумов. Назвали храм Покровським. Відразу після будівництва почали проводити Божу службу. На базі закладу поселилися монахи. Тут надавали прихисток людям, які не мали свого житла. Кожна людина мала змогу прийти сюди і отримати їжу, підтримку і місце для ночівлі.
До 1949 року цей монастир був чоловічим. Але з 1950 року все змінилося, і він став жіночим.
У 1953 році, після комуністичної революції, заклад перейшов до монахинь з Шанхаю. В історичних даних є інформація, що тоді в монастир прибуло 7 монахинь і кілька послушниць. Ця організація залежала від монастиря в Сан-Франциско, бо отримували звідти грошову допомогу.
Перебудова
У 1993 році була потреба збудувати нову будівлю для монастиря, і настоятельниця храму ігуменя Амвросія написала звернення до митрополита Віталія Устинова, щоб той приїхав і допоміг побудувати новий заклад.
Митрополит прийняв запрошення і допоміг в будівництві. Вдалося звести монастир, який розмістився неподалік озера в лісі в центральній частині Альберти. Площа, яку займає заклад складає 32 гектари землі. Тут дуже гарно, розлогі дерева, чисте повітря і постійний спів птахів розслабляє, допомагає людям духовно відпочити.
Збудували гарну одноповерхову будівлю, в якій розмістили келії монахинь. Неподалік храму знаходиться кладовище. Тут поховані монахи і монахині.
Зміна юрисдикції
До 2009 року певні події у Православній Церкві в різних частинах світу викликали певний конфлікт між сестрами монастиря. Однією з таких подій стало відновлення Московської Патріархії після розпаду СРСР. Іншим було і те, що відбулися переговори про примирення та підписання договору про примирення у Москві в травні 2007 року митрополитом Лавром Скурлою та Олексієм ІІ.
Монахині поспілкувалися одна з одною і прийняли рішення, що їм в іншому місці буде комфортно, і вони не хочуть відноситися до Монреальської єпархії. Таким чином, вони написали звернення про прийняття до «Істинно-православних Християн Греції». Їх заяву прийняли.
Вони відмовилися від співпраці з Московською єпархією і виступили на користь Американської.
Життя монахинь
Всі послушниці, які проживають в монастирі і не тільки, моляться Богу, але й активно ведуть сільське господарство. У них є кури, кролі, гуси. Також жінки в вільний час від служіння займаються вишиванням, шиттям, роблять свічки з воску. Завдяки тому, що монахині мають свою ферму вони виробляють сир, яйця і діляться ними з громадянами, як допомагають чернечій громаді.
Тут проводяться щоденно церковна служба для відвідувачів, також надаються додаткові послуги на запит людей. Наприклад, поховання членів православних парафій, приймання відвідувачів, які бажають усамітнитися. Також надаються безкоштовні сімейні, духовні консультації тим, хто цього потребує. Можуть дати пораду, щоб людина мала змогу змінити своє життя в кращу сторону.
Кожен турист може відвідати цей заклад, послушниці проведуть екскурсії монастирем.
В богослужінні використовують виключно англійську і церковнослов’янську мову.
