У Едмонтоні є багато унікальних місць, одне з таких Кроштнейн Парк – займає площу 35 гектарів землі і знаходиться у західній частині центрального Едмонтона. Його назвали так в честь коронації Єлизавети ІІ у 1953 році. Парк має невеликі розміри, якщо порівнювати його з іншими, з тими, що є в місті, то все рівно – він справжня перлина зеленої зони в центрі Едмонтона. На його території є велика кількість значущих місць. Одне з таких – планетарій королеви Єлизавети ІІ. Більше на сайті edmonton-future.
Історія створення планетарію
Як і парк, в якому він розташований, планетарій має зв’язок з королівством. Він був відкритий в честь візиту королеви і принца Філіпа у липні 1959 року. Тодішній мер Едмонтона Вільям Гаврелак заявив, що шанує і поважає величність королеви Єлизавети ІІ, і з повагою попросив у неї дозволу назвати будівлю планетарієм королеви.
22 вересня 1960 року відбулося відкриття планетарію. Голова Верховного суду Альберти Сі Джей Форвард зачитав вітальний лист від самого секретаря королеви. Професор одного з місцевих інститутів Е. Кіпінг представив на відкритті 68-фунтовий уламок метеорита Брудерхайма, який впав на Землю весною того ж року. Камінь став центром астрономічної експозиції планетарію.
Унікальний дизайн
Члени команди міського архітекторського бюро, зокрема на чолі з Волтером Телфером, Денісом Малвані та іншими, спроектували планетарій у сучасному стилі експресіонізму. Будівля стала центральною точкою Коронаційного парку та справжньою перлиною в короні скіпетра королеви. Всі знімки місцевості показують, як стежки парку утворили контур скіпетра.
Будівля цієї структури також характерна, якщо придивитися, то видно, що вона нагадує великий корабель. Передня її частина трішки ввігнута, вікна від підлоги до стелі мають жовтого кольору рами, імітують золото, зверху розміщений 8-и метровий купол.
Спочатку він був оранжевого кольору, але пізніше прийняли рішення зробити його сріблястим. Передній внутрішній двір містить 12 зодіакальних знаків, які викладені кам’яною мозаїкою. Цю роботу під замовлення виконували найкращі художники міста – Едіт і Генріх Ейнер.
Реакція спільноти на відкриття закладу
Початковий інтерес до планетарію був незначний, інформація про новий досвід почала швидко поширюватися. Досить скоро планетарій став обов’язковим для відвідування. Сюди навіть водили учнів зі школи.
Розквіт планетарію і закриття
За даними Едмонтонської історичної ради, пік розквіту цього закладу припав саме на 1967 рік, тоді сюди прийшли 33 500 людей. Вже 1983 року заклад закрили для широкої публіки в зв’язку з тим, що в його будівлі відкрили Едмонтонський космічний центр. До 2000 року цей центр займався наукою. У 2001 році центр перенесли з планетарію в інше місце, оскільки йому потрібно було більше місця.
Масуд Макаречян був одним із співробітників того центру. Він працював в команді, яка обїздила всю провінцію. Чоловік розповів, що вони використовували приміщення планетарію під офісну роботу, купол – для відпрацювання зіркових шоу, які демонстрували школярам.
Коли офіси центру переїхали в інше місце, планетарій почав занепадати і руйнуватися.
Відновлення
У 2017 році міська влада Едмонтона визнала колишній планетарій муніципальним історичним ресурсом, який має унікальну історію. Планетарій почали ремонтувати, модернізувати відповідно до вказівок міської ради. В ньому провели ремонт і перефарбування оригінального куполу в золотий колір. Встановили нове механічне обладнання, світлодіодне освітлення, покращили громадські вбиральні для відвідувачів. Восени 2021 року оновлений планетарій відкрили.
